Житомир-Експрес
регіональний сайт новин

Вівторок, 20 листопада 21:16
Анонси
В епіцентрі
У Житомирі відбулось засідання з питань демаркації українсько-білоруського кордону
У Житомирі відбулось засідання з питань демаркації українсько-білоруського кордону
У Житомирі відбулось засідання з питань демаркації українсько-білоруського кордонуФотопроект "Погляд АТО - 1000 облич " представлено в міській раді«Газовий» брифінг Анжеліки Лабунської для журналістів місцевих ЗМІЗвернення Сергія Сухомлина до депутатів міської ради
Загрузка...
Загрузка...

Программа телепередач на TVgid.ua.
Все последние новостиУкраины на ukr.net.
Автопродажа Renault для автолюбителей Украины.
http://job.ukr.net/ - вакансии со всей Украины.

15 июня 2018, 15:52

Батьку пожежної охорони Житомирщини – 80!

Його по праву називають батьком пожежної охорони Житомирщини. Він пережив найважчі та найгарячіші пожежні роки в історії області, його серце назавжди покрилось лазуровим пилом Чорнобиля. 24 червня колишньому начальнику пожежної охорони Житомирщини Борису Андрійовичу Чумаку виповнюється 80 років.
Батьку пожежної охорони Житомирщини – 80!
Повоєнне дитинство: життя в «землянці» та гранати замість іграшок
Серед вогнеборців слабаків немає. Ці слова часто лунають з уст мужніх співробітників держслужби України з надзвичайних ситуацій. Та й справді, робота, яку виконують ці хлопці, до снаги не лише фізично сильним людям, але й морально. Моральна ж загартованість нашого ювіляра почалась із самого дитинства. Ще дитиною він дізнався, що таке біль, страх та сльози.
Народився та ріс майбутній вогнеборець у смт Баранівка. Маленький Борис запам’ятав як холоднокровно німці нищили все, що стояло у них на шляху. Не стерся із пам’яті і день, коли ворожі солдати знищили вщент місцеве пожежне депо. Один постріл із танка перетворив дерев’яну будівлю на попіл. Вогники від палаючого депо ще довго кружляли у переляканих дитячих оченятах. Через роки доля розпорядиться так, що він повернеться на Батьківщину вогнеборцем і боротиметься зі стихією усе своє життя.
Батько пішов воювати на фронт, а вдома лишились мати та двоє маленьких дітей. Від німецького нашестя доводилося ховатися і у полі, і у погребі… Навіть в землянці довелось пожити. То був не кольоровий час. Та й іграшки були зовсім інші.
- Пам’ятаю якось взимку я знайшов на подвір’ї селища гранату, – згадує Борис Андрійович. – Долонька була маленька, а металюка добряча й важкилезна. Захотілось мені погратися знахідкою якось і вирішив бити нею об лід. Бив я бив ту гранату, аж тут у мене за спиною з’явився велетень-партизан. Очі у нього ніби кров’ю наповнились від побаченого. Як вклеїв мені за ті ігри – більше я до рук невідомі знахідки ніколи не брав.
Війна закінчилась. Воїни-чоловіки повернулись до своїх родин. На щастя, батько Андрій Чумак також прийшов із фронту. Всі в єдиному пориві відбудовували селище. Дійшли руки й до пожежного депо. Його теж відновили. Пожежних автомобілів ще не було, замість них слугували коні. То було справжнє свято для Баранівки. Очолити місцеве пожежне депо довірили батьку Бориса Андрійовича. Саме з нього і почалась сімейна пожежна династія Чумаків.
Коли юному Борису настав час обирати професію, батьки хотіли, щоб він працював на фарфоровому заводі. Проте ще з самого дитинства у нього викликало захоплення від людей у формі. Особливо та форма, що нагадувала морських піхотинців. І він ледве не вступив до такого навчального закладу в м. Новоград-Волинський, після того як дві його спроби стати студентом Львівського політехнічного інституту виявились марними. Хоча й бали на вступних іспитах були чи не найкращі: одна-дві четвірки, а все інше на «відмінно». Та конкурс був занадто жорстоким – цього виявилось замало. На щастя, Львів не відпустив так просто майбутнього вогнеборця. Через декілька днів після невдалого вступу ювіляр пішов зі своїм другом на стадіон дивитися футбол. Повертаючись із арени, хлопці наткнулись на примітну будівлю. То було Львівське пожежно-технічне училище. Що було втрачати? Юнак зайшов аби поцікавитись чи приймаються ще студенти. Коли викладачі дізнались результати іспитів у Львівському політесі, то зараховують його без екзаменів. Проте через власну скромність він все ж пішов здавати математику, яку склав на «відмінну» і від решти іспитів був звільнений.

Звичайні будні вогнеборця
У 1959 році молодий та голодний до праці лейтенант приїхав до Попільні, де отримав посаду старшого інспектора. Тут же і знайшов свою другу половинку – Раїсу. Згодом народився син. Незабаром перевівся до рідної Баранівки – він це зробив, щоб бути до ближче до матері, адже на той час його батько вже, на жаль, помер.
У 1967 році його службова стежина привела до обласного центру – начальником пожежної інспекції Житомирського району. І в подальшому ще понад десять років він служив на різних посадах. А у 1980 році в Житомирі сталась одна із важких пожеж – горів завод «Автозапчастин». З масляних ванн виривалось полум’я. З’їхалось тоді усе керівництво області. Вони й стали свідками неймовірних зусиль, які доклали пожежні аби приборкати те полум’я. Майже доба знадобилась для ліквідації тієї пожежі. Вже вранці наступного дня, ще не відмивши обличчя від смогу, в просякнутій наскрізь димом шинелі, Чумака викликали в обком партії, як то кажуть «на килим». Проте новина була приємна – відтоді його призначили начальником відділу пожежної охорони УВС облвиконкому.
Це вже був абсолютно новий та набагато серйозніший рівень. Необхідно було контролювати пожежну безпеку усього регіону, де десятки гектарів лісів, торфовищ, нафтопроводи… На пам’яті Чумака п’ять проривів нафтопроводу «Дружба» з виливом нафти, бензину та інших горючих речовин на великі території. Найбільше діставалося від льонозаводів, їх на території області функціонувало 13. І не було жодного, який би не горів. Пожежі були затяжними – ллєш воду, хоч цілу річку, а льон плаває і горить. Відходи продукції, що складались у терикони, палахкотіли вулканами і гасили їх по місяцю. Потрібно було все, що за рік наскладали, розібрати і розкидати якнайшвидше, аби дістатися до осередку пожежі, щоб палаючі відходи не розлетілися до полів чи заводу. Але незважаючи на труднощі проколів не було.
- За 16 років керівництва пожежною охороною області я жодного разу не ходив до кінотеатру, а в театрі був лише по службі, коли мої хлопці забезпечували пожежну безпеку під час заходів, – згадує ювіляр. – Навіть коли йшов в гості, то обов’язково повинен бути на зв’язку та не вживати спиртного. Я завжди мав бути готовим оперативно реагувати на будь-які надзвичайні події.

Чорнобильський рубець на серці
Окремої сторінки… та що там сторінки?! Окремої книги заслуговує період служби Бориса Андрійовича під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. На його долю випав перший і, напевно, найнебезпечніший період ліквідації. Оперативно приймати доленосні рішення та зіткнутися з невідомою на той час широкому загалу «смертельною зброєю» - радіацією. Чорнобиль став для нього вічним рубцем на серці.
- Чорнобильська біда мене мучила і буде мучити ще довго, бо в душі все-таки залишається гіркота від того, що формував загін і посилав туди людей я. Хоч можу сказати, що не було жодного, хто б відмовився на ЧАЕС їхати. Сьогодні у фойє Управління ДСНС в області розміщені рапорти людей, які хотіли туди їхати, але не потрапили до зведеного загону. Й інколи мене гнітить думка, але ж, якби не поїхав Іванов, а послав я Петренка, який би витримав більшу дозу радіації, то можливо, Іванов ще був би сьогодні живим.
Вже майже 25 років Борис Андрійович тісно співпрацює з японською організацією Чорнобиль Тюбу, завдяки якій пожежники-ліквідатори отримують адресну допомогу ліками, вітамінами, медичним обладнанням, яке встановлено у лікувальних закладах області.

Заслужені нагороди
За роки служби Борис Чумак зібрав на своїх грудях десятки почесних відзнак та нагород. Він тричі нагороджений медаллю «За бездоганну службу», двічі отримував медаль «За відвагу на пожежі», а також нагрудний знак «Кращому працівнику пожежної охорони». Вже будучи на пенсії, удостоєний почесної відзнаки МНС, медалі «За працю та звитягу», а також ордену «За мужність» ІІІ ступеню. І це ще далеко не повний список усіх його відзнак Ну і, звичайно – Борис Андрійович ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС 1 категорії.
Сьогодні наш герой залишається у дружній та загартованій пожежно-рятувальній команді Управління ДСНС України у Житомирській області. Очолює благодійний фонд «Пожежні Чорнобиля. Букет болячок, отриманих від радіаційного жерла в Чорнобилі, відчутно б’є по здоров’ю. Але це не спиняє Чумака – без діла сидіти просто не може! Люблячий чоловік та батько, щирий порадник, турботливий дідусь та просто мудра людина. Найголовніше, що щасливий…
Вся велика родина рятувальників області з найщирішими побажаннями вітає ювіляра-вогнеборця з днем народження. Міцного здоров’я, наснаги та довгих-довгих років життя, шановний Борисе Андрійовичу!!!

Прес-служба У ДСНС України
у Житомирській області
Погода, Новости, загрузка...