Доки Бердичів живе спокійним розміреним життям, прочани вже готуються до тривалого пішого переходу. Зокрема, з 11 по 16 липня відбудеться ХХ Подільське паломництво до Бердичівської ікони Матері Божої.
Приготування вже розпочалися. Цього року прочани будуть йти до нашого міста з гаслом: «Увесь Твій (Totus Tuus)». Паломництво для його учасників розпочнеться Божою Службою 11 липня о 7.00 в м. Хмельницькому у парафії Христа Царя. Завершиться священна хода урочистою Євхаристією в нашому місті 16 липня о 18.00.
Ікона Матері Божої Бердичівської завжди притягувала до себе віруючих. Цікавим історичним фактом є те, що вже до 1756 р. офіційно було підтверджено та задокументовано 263 чуда. 4 травня 1752 р. теологічна комісія, запрошена єпископом Самуїлом Ожгою, розпочала дослідницьку роботу у ствердженні правдивості милостей. В результаті проведених єпископською комісії досліджень, було визнано правдивими милості, у тому числі 14 воскресінь з мертвих, 10 оздоровлень з різноманітних каліцтв, 19 випадків повернення зору, 14 оздоровлень помираючих, 112 несподіваних вилікувань від важких хвороб, а решта милостей стосувалася порятунку від різних небезпек.
У релігійні справи втрутилась політика. Занепала Річ Посполита, і за так званим другим поділом, 1793 р. Бердичів відходить до Росії. Царизм дошкуляв постійно кляштору і неодноразово намагався знищити його. Як засвідчили архівні документи, за наказом Росії у 1820 р., було викрадено золоті корони, які свого часу були подаровані папою Бенедиктом XIV разом з іншими багатьма коштовностями.
Знадобилося більше сотні років, щоб Україна звільнилася від поневолення. Завдяки демократизації нашої держави в 90-х роках, вдалося відновити повагу щодо права людини на релігійні переконання. З того часу починає відроджуватись Кляштор Ордену Босих Кармелітів, а з ним і відновлюється давня традиція священної ходи до чудотворної ікони Матері Божої Бердичівської. Зокрема, єпископ Леон Дубравський у своєму блозі розповів про перші прощі: «Я з радістю у серці пригадую перше паломництво у 80-тих роках. Ми вирушили до Матері Божої з Хмільника до Вінниці з подякою за те, що у Скаржинцях віддали храм. Це був час переслідувань, і влада довго не давала нам дозволу на паломництво. В подорож ми вийшли дуже рано, щоб менше людей в місті бачили процесію, але ми мали відвагу. Друге моє паломництво було до Бердичева. Під час нього ми освятили хрест при дорозі в Уланові. Пам’ятаю, що з нами йшов православний священик. Ми йшли селами, молячись та співаючи. Розпочинати паломництва нам тоді допомагали польські священики».
Пригадуючи минулорічну прощу до Бердичева, варто зауважити деякі цікаві деталі. Наприклад, наймолодшому її учаснику було всього лише півтора року, а найстаршому – цілих 76. Вражаюча була і географія прочан. Серед віруючих поляків, росіян, білорусів, молдаван, вірмен, грузин та прибалтів були навіть представники далекої африканської держави Камерун.
Цікаво, які ж цьогорічні факти можна буде дописати в історію паломництва до славного міста Бердичева? Насправді, залишилось почекати зовсім недовго.

РІО Бердичів