Відроджуючи святині, люди отримують Боже благословіння та неочікувані подарунки. Віднедавна славний Житомир, серце області, золотоверхо засяяв куполами Хрестовоздвиженського храму, що на Замковій горі. Таким чином віруючі житомиряни та гості міста тримали ще один божий дім, якому Блаженніший митрополит Володимир надав статус кафедрального собору, а всі ми стали свідками досі незнаних історичних відкриттів.
Поринаючи в історію, зазначимо: церква Святої Трійці, яка згодом отримала назву Хрестовоздвиженської, була побудована 1900 року. Понад 70 років тому храм був відібраний у християн, були зняті хрести з куполів, храм стояв безголосим – тут не линула молитва, не дзвонили дзвони. У колишньому вівтарі відтворили кут Поліської природи і поставили опудала різних тварин і птахів, на місці нижнього храму встановили скелет мамонта, помістили колекцію мінералів і корисних копалин Житомирської області.

Лише у вересні 2011 року на шосту сесію Житомирської обласної ради VI скликання, за ініціативи голови облдержадміністрації Сергія Рижука на розгляд було винесене питання щодо передачі Хрестовоздвиженської церкви (обласний краєзнавчий музей, відділ природи) у власність Житомирської єпархії Української Православної Церкви. Депутатський корпус підтримав пропозицію і прийняв довгоочікуване історичне рішення. Відтоді почалася ретельна і обережна реконструкція храму, адже автори проекту намагалися зберегти святиню у тому вигляді, в якому вона постала багато років тому.

22 вересня цього року, у день 75-літнього ювілею Житомирщини, в оновленому храмі зібралися сотні православних вірян, паломників із усіх куточків області та десятки священиків. Того ж дня відбулося мале освячення храму, були прочитані молитви і окроплено новий іконостас та храм святою водою.
Тепер погляньмо на інший бік медалі: що ж сталося з музеєм природи? Так, паралельно з реконструюванням церкви керівники області разом з житомирськими краєзнавцями, науковцями, працівниками музею вирішували, де бути музею. Порадившись, вирішили будувати його неподалік від Хрестовоздвиженського храму, на історичному центрі міста – Замковій горі. Відповідно у переддень освячення собору, 21 вересня, голова облдержадміністрації Сергій Рижук та голова обласної ради Йосип Запаловський заклали капсулу на будівництво музею. На визначеному місці приступили до роботи бульдозери, які почали копати котлован. І о диво! Будівельники знайшли людські останки та стародавній фундамент з рештками стін.

«На глибині 1,5 метра і майже 3,5 метрів зафіксовані культурні нашарування часів Київської Русі, пізнього середньовіччя, знайдено артефакти того часу, серед яких уламки глиняного посуду, кістяні знаряддя праці, шиферні прясляця, які виготовлялись в Овручі, в знаменитих майстернях, металеві знаряддя праці, монети пізнього середньовіччя і 19-20 століття та інші знахідки, в тому числі фундамент поки що невідомого приміщення», – повідомив співробітник обласного краєзнавчого музею Олександр Карабукін.

Цінність знахідок підтверджує і відомий житомирський краєзнавець Георгій Мокрицький: «Знайдено рештки будівель, які датуються поки 16-17 століттям, але в міру заглиблення розкопок хронологія опускається донизу і, очевидно, фундаменти входять в місті найглибшого розкопу до 4 метрів, що говорить про те, що ми маємо справу з будівлею 15-го, а можливо, й 14-го століття. Археологічні артефакти, які були знайдені під час розкопок на цьому будівельному майданчику, мають датування від 12-го сторіччя. Це свідчить про те, що в цьому місці у той період уже існував посад, тобто окольний град».
Георгій Мокрицький висловив переконання, що така велика археологічна знахідка – перша за всю історію археологічних досліджень Житомира – є дуже серйозною і перспективною, вона може змінити наші погляди на історію Житомира, на хронологію і час його створення, на місце розвитку і напрямки його розвитку, на історичні події, які відбувалися на Замковій горі. «Я вважаю, що потрібно досконало дослідити до кінця цей важливий археологічний об’єкт, а потім законсервувати, включити його в об’єм майбутньої будівлі музею природи як експозиційну частину в підвальному приміщенні. І другий варіант – винесення як окремого об’єкта, закритого під склом, для вільного доступу і проведення екскурсій поза межами майбутнього музею природи», – пропонує краєзнавець.

Директор обласного краєзнавчого музею Лариса Грузька запевняє, що все знайдене під час розривання котловану буде зафіксоване, замальоване і зафотографоване – того вимагає археологічний нагляд, приписаний Інститутом археології до дозволу забудови території. Далі всі дані будуть надані у науковий обіг, а знахідки передані, відповідно до Закону України «Про культурну спадщину», до краєзнавчого музею. «Хай же все буде добре: і музей побудований, і історія досліджена, тим паче, що для досліджень на Замковій горі місця достатньо», - каже Лариса Грузька.

Що розповість нам Житомир із-під багаторічного суспільного нашарування, покаже час, а поки дякуємо Божому провидінню, яке дало людям достатньо мудрості і сили для встановлення історичної справедливості, для великого об’єму робіт, для нових відкриттів.