Зокрема, В’ячеслав Іванович нині співзасновник засновник охоронної фірми, а також його інша фірма є дилерською компанію «Хюндай Електрик».

В’ячеслав Поліщук до 2010 року був депутатом Коростишівської районної ради, а з 2011 року він є депутатом Житомирської обласної ради.
На зібрані були представники ЗМІ, політичних партій, федерацій та різноманітних за спрямуванням громадських організацій.

Запитували про декларацію у депутата, на що він відповів, що за останній рік у ній зафіксовано 38 тисяч. Таким чином бізнесмен великої компанії в середньому жив на 3 тисячі гривень в місяць. Нинішнього розміру заробітної платні він не знає, і йому це не цікаво, адже на посаду йшов не для заробляння грошей, а внесення нових поглядів у діяльність в області.

Щодо бачення розвитку області, то він вважає, що його робота має бути пліч-о-пліч скоординована з роботою нинішнього голови адміністрації Сергія Машковського.

Цікавилася громада позицією кандидата, щодо його благодійсності в Коростишеві, на що він відповів, що її не було.

Також не зміг пан В’ячеслав пообіцяти вирішення футбольного питання в Житомирі та закриття певних шкіл. Проте ствердно кандидат дав відповідь на питання про звільнення некомпетентних людей в адміністрації. На його думку, прийшов час молодих та амбітних, і найкращих.

Також громадськість була небайдужа до державницької позиції Поліщука і відкритості для громади. В разі призначення, пан Поліщук пообіцяв, що попасти на прийом до нього не буде складністю.

На запитання «20хвилин», чи член фракції «Фронт змін» в обласній раді так, як це зробив екс-голова фракції Сергій Сухомлин, складе депутатський мандат, В’ячеслав Поліщук сказав, що не бачить в цьому сенс, порушень закону в цьому немає. До того ж, він щасливий, що тепер матиме вплив з двох сторін.

Нагадаємо екс-голова фракції «Фронт змін» Сергій Сухомлин ставши першим заступником міського голови, склав мандат, аби депутатська робота не заважала йому прозоро та якісно працювати. За словами Сухомлина, для нього це принципове питання. Як видно, принципи для кожного свої.

Ірина Ярмоленко, Житомирські блоги