Житомир-Експрес
регіональний сайт новин

Вівторок, 19 червня 03:39
Анонси
В епіцентрі
Батьку пожежної охорони Житомирщини – 80!
Батьку пожежної охорони Житомирщини – 80!
Батьку пожежної охорони Житомирщини – 80!Поліція забезпечує правопорядок та безпеку на підприємстві у Черняхівському районіУ Житомирському кафедральному соборі попрощались із загиблим морським піхотинцемНа Житомирщині розпочав роботу спецпідрозділ патрульної поліції ТОР
Загрузка...
Загрузка...

Программа телепередач на TVgid.ua.
Все последние новостиУкраины на ukr.net.
Автопродажа Renault для автолюбителей Украины.
http://job.ukr.net/ - вакансии со всей Украины.

11 июня 2012, 13:02

Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Кармелітський Санктуарій. ФОТО

Протягом багатьох століть величаво дивиться у води річки Гнилоп'яті храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Кармелітський Санктуарій став не лише окрасою і гордістю Бердичева, а й центром католицизму в Україні, а знаменита на всю Європу ікона Матері Божої Бердичівської стоїть в одному ряду з образами Матері Божої Ченстоховської (знаменитою "Чорною Мадонною") та Матері Божої Остробрамської з Вільнюса.
Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Кармелітський Санктуарій. ФОТО
В липні цього року Бердичів буде відзначати 250 річницю коронації чудотворного образу Марії, яку називають прикрасою України, Волині і Поділля.

Історія храму дуже цікава і непроста. Бачили ці мури і радість і справжні трагедії.

...1627 рік. Київський воєвода Ян Тишкевич потрапляє у полон до татар. Змученому, закутому в кайдани бранцеві приснився сон, в якому незнайомі монахи молили Матір Божу про його звільнення. Богородиця промовила: "Сину Яне, мусиш побудувати твердиню, яку не зламають віки". Прокинувшись, він склав обітницю, що в разі звільнення побудує для Божої Матері храм з монастирем для тих незнайомих монахів.

Отримавши свободу, Ян Тишкевич поїхав до Польщі, і 16 липня 1630 р в день Матері Божої Святого Скапулярію він потрапив до люблінського костелу босих кармелітів. Його подиву не було меж, коли він тут побачив монахів зі свого сну.

Отримавши згоду від керівників ордену, Тишкевич 19 липня 1630 р віддає свої землі у Бердичеві під храм і монастир, які зобов'язується тут побудувати,
2 березня 1634р київський єпископ Андрій Шолдрський заклав перший камінь нижнього костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, святого Михайла, святого Яна Хрестителя, святого Яна Євангеліста. На цих урочистостях була присутня уся родина Тишкевичів. Фундатор подарував храму копію ікони Матері Божої Сніжної, яку здавна вшановували в його родині. Оточена великою пошаною, Матір Божа Бердичівська обдаровувала віруючих чисельними ласками, і тому 23 травня 1647 р. Образ було проголошено чудотворним.

Історія зберегла для нас імена перших кармелітів, що прибули до Бердичева. Першим настоятелем став о. Рафал від св. Терези, товаришували йому отці Євстахій від Небовзяття, Ангел від св. Варфоломія, Домінік від Хреста, Мар'ян від Ангелів, Ілля від Святого Сакраменту.

Незабаром Бердичів став осередком євангелізації. Але недовго тут пануваа спокій. Рятуючись під час війни 1648 - 1649 рр., брати покинули Бердичів, забравши з собою чудотворну Ікону. 73 роки вона зберігалась в костелі босих кармелітів у Львові. Повернувшись до Бердичева, брати відбудували храм та обнесли його міцним фортечним муром.

В неспокійному 1732 р кармеліти були змушені повторно вивезти ікону на цей раз до Любліна, де вона перебувала до 1736 р.

В 1739 р розпочалось будівництво верхнього храму, яким керував архітектор Ян де Вітте. В 1754 р в день Святої Трійці єпископ Каєтан Солтик освятив новий храм, що мав форму латинського хреста з вежами по обидва боки костелу та був оточений потужним валом з підйомним мостом та бастіонами з 60 гарматами.

Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Кармелітський Санктуарій. ФОТО


Костел було побудовано у стилі бароко. Головний фасад храму було спрямовано на схід. До верхнього костелу провадили кам'яні сходи, що з обох сторін оточували вхід до нижнього костелу. Вгорі над входом знаходиться декоративний овальний елемент з літерою "М" в обрамленні, над бічними порталами у віночках у формі серця монограми "ІНS" та "МАРІА". У центрі фронтона знаходиться кам'яний барельєф Матері Божої Бердичівської, нижче - балкон, з якого сурмачі щодня грали релігійні пісні на честь Матері Божої. Фронтон храму прикрашала скульптура Пресвятої Діви Марії, а на цоколях - статуї св. Терези в ім'я Ісуса і св. Івана в Ім'я Хреста.

По обидві сторони костелу підносилися вежі: одна висотою 32,9 м служила для сторожі костелу, а друга (36,4 м) виконувала функції дзвіниці. До початку І світової війни на ній висіли З дзвони, звук яких розносився на 20 км.

Нижній храм, побудований на кошти Яна Тишкевича архітектором Григорієм Тарнавським, був призначений для проведення жалобних Богослужінь. В його бічній каплиці спочивало забальзамоване тіло фундатора. З нижнього костелу можна було потрапити до склепів, де були поховані брати та доброчинці святині.

Верхній костел складався з центральної нави та бічних, що являли собою ряд капличок. У 1802 р стіни храму були прикрашені живописом, а через рік було зроблено мармурову підлогу.

Головний вівтар вірогідно був зроблений в XVIII ст. У Львові і мав велику художню цінність. Вівтарна частина була відгороджена балюстрадою з фігурами ангелів та чотирьох Вчителів Церкви. Середня частина вівтаря була декорована чотирма парами золотих колон, оздоблених рослинним орнаментом та монограмою "Магіа", Поміж колонами стояли фігури святих Юрія і Федора, а ближче до ікони - святих Петра і Павла. Вівтарну частину прикрашали численні дари та милиці калік, зцілених за допомогою Марії.

У північній наві знаходився вівтар Розп'ятого Хреста з чудодійним розп'яттям, статуями святих та труною св. Федора - мученика. У південній - вівтар св. Йосипа із статуями св. Анни та св. Йоахіма. У бічних каплицях знаходились вівтарі св. Терези в ім'я Ісуса з Авіля, св. Івана Некомуцена та св. Вінцента. У храмі були встановлені сповідниці, дві з яких призначались для сповідників, що мали дозвіл Апостольської Столиці та єпископа на відпущення всіх гріхів та покутних кар, а також на відміну публічного покарання різкою.

Над вхідною брамою знаходились музичні хори та орган у стилі рококо. З південної сторони костелу розташовані чернечі келії.-побудовані у вигляді чотирикутника Із внутрішнім подвір'ям. Монастир був досить великим, тут було понад 40 келій для ченців, трапезна, зал для відпочинку та бібліотека, яка в 1841 р нараховувала 2078 назв книжок.

У 1830 р було побудовано одноповерховий кам'яний будинок в стилі класицизму, який спочатку призначався для монастирської школи, а потім для настоятеля парафії. В повоєнні роки тут розміщувалося професійно-технічне училище будівельників, а тепер працює міський краєзнавчий музей.

З західної сторони келії колись була глибока криниця та житлові приміщення для музикантів і обслуговуючого персоналу. Нині від них не залишилось і сліду, на цьому місці тепер знаходиться братська могила бердичівлян, страчених під час фашистської окупації.

Понад берегом річки Гнилоп'ять було побудовано кількаповерховий будинок для музикантів костелу, утримували яких за кошти Варвари Радзівіл.

З другої половини XVIII ст. розпочинається золотий період Кармелю в Бердичеві. Лише до 1756 р тут було зареєстровано 263 чуда. 7 травня 1752 р за висновками спеціальної комісії ікона Матері Божої Бердичівської була проголошена чудотворною, а Декретом від 28 січня 1753 р Папа Бенедикт XIV дозволив її коронацію. Разом з золотими коронами Святіший Отець надіслав до Бердичева реліквії тіла св. Теодора і частинку хоругви св. Юрія. Через те, що костел ще не був добудований, коронація відбулася через 3 роки – 16 липня 1756 р.

Окрім релігійної, кармеліти займались ще господарською діяльністю. З 1758 по 1844 рр. при монастирі працювала "Друкарня фортеці Пресвятої Діви МаріГ з власною паперовою фабрикою. Заснував її за кошти, позичені у братства Матері Божої Святого Скапулярію, настоятель о. Юзеф Зволінський. Обладнання було завезено з Австрії, що робило друк книжок якіснішим навіть у порівнянні з друкарнями Польщі. Працював тут Теодор Раковецький -батько відомого філолога, автора "Правди РуськоГ. Художники виготовляли гравюри на міді і дереві. Загалом кармеліти випустили 835 найменувань книжок, з них 105 видів різних молитовників, літургійні книги, підручники з теологи, 70 збірок проповідей до різних церковних урочистостей, 64 види шкільних підручників, 55 томів поезій, повісті, романи, драми. Найбільш популярними були друковані понад 104 роки бердичівські календарі загальним тиражем 40 тис екземплярів. Дохід від їх продажу йшов на утримання школи.

Душпастирська діяльність сприяла зростанню парафії, яка в 1856 р нараховувала близько 2400 осіб. При кляшторі діяли різні братства: Святої Трійці (засноване 13 червня 1745 р), Святого Скапулярію (1630 р), Доброї Смерті (13 березня 1761 р), св. Яна Непомуцена (16 травня 1762 р), св. Тадея Апостола (ЗО березня 1761 р), св. Теклі (20 лютого 1764 р).

В 1768 р після поразки повстання конфедератів 700 вояків і 800 цивільних на чолі з Казимиром Пулаським замкнулися на території фортеці. Облога тривала 17 днів, Пуласький був змушений здатися через нестачу харчів та боєприпасів. Російська армія генерала Кречетнікова вивезла з поневіченої фортеці усю зброю, в т. ч. 48 гармат, а настоятель Юзеф Зволінський розпочав відбудову фортеці.

Увесь час свого перебування в Бердичеві брати - кармеліти служили Богу і своїм ближнім. Так в 1770 - 1772 рр. при наданні духовної допомоги хворим під час епідемії померло 12 монахів. З ХУК по XIX ст. при кляшторі знаходився притулок для бідних, званий шпиталем. В двох великих будинках за кошт ордену жили убогі. Ще один такий притулок був при кляшторному цвинтарі.

В 1794 - 1831 рр. кармеліти організували в Бердичеві школи для молоді, навчання 8 яких було безкоштовним, їх засновником був отець провінціал Андрій Бардецький. В рапорті від 20 квітня 1800 р вказувалось, що школа складалась з 5 класів: 126 учнів. Учні вивчали основи християнства та моралі, математику, фізику, географію, риторику, історію, літературу та З іноземні мови: російську, німецьку і французьку. Відомий письменник Генріх Жевуський, який побував у Бердичеві в 1799 р, згадує чудових викладачів Бердичівського колегіуму: теолога І знавця латини о. Андрія від Святого Розарія, історика о. Брунона від Святої Трійці, науковця о. Боніфація від св. Кунегунди. Серед найзнаменитіших учнів слід назвати Бенедикта Раковецького - автора "Правди Руської".

На жаль, XIX ст. Було для нашого храму не дуже веселим. В червні 1831 р рішенням царського уряду було закрито Бердичівський колегіум. Того ж року з чудотворної ікони вкрали корони, тому суддя Юзеф Здзіховський замовив за власний кошт нові, які освятив єпископ Міхал ПІвніцький. Коли ж вкрали і ті, Папа Пій IX прислав з Риму нові, і в 1856 р в столітню річницю коронації відбулася нова за участю єпископа Каспера Боровського.

В 1832 р були ліквідовані усі кармелітські монастирі в литовській та російській провінціях, окрім бердичівського, до якого стікалися брати із закритих монастирів. В травні 1842 р у бердичівського кляштора забрано села Скраглівка та Скоморохи, які йому належали.

В 1856 р було зроблено першу спробу ліквідації кляштору. В 1864 р невідомі злочинці замордували отця - преора Салетія від св Петра Налоско.

В 1866 р кляштор все ж таки закрили, брати змушені були розійтись по різних парафіях. Кляштор зайняли війська на чолі з генерал - губернатором Безаком. Тут розмістились державні організації, поліція, пожежна охорона, а частину будівель здали в оренду пщ магазини І склади єврейським купцям. Віруючим залишили лише костел та частинку монастиря для проживання настоятеля.

Останній бердичівський кармеліт - о. Йоахім Ліпський жив ще на початку XX ст.

В 1917 р костел І монастир прийняли отці - єзуїти, виконавши так необхідний ремонт.

16 червня 1918 р до Бердичева повернулись кармеліти; о. Казимір від Непорочного Зачаття - настоятель, о. Непомуцен від св. Іллі та о. Бертольд від Найсвятішого Серця Ісуса, а в лютому 1919 р. - о. Броніслав від Святої Трійці. Вони повернули єзуїтам кошти, витрачені на ремонт. Але в 1919 р. з України мусили виїхати отці Бертольд та Непомуцен, а о. Казимір помер від тифу. В 1924 р. на зміну о. Броніславу, що повертався до Польщі, до кляп/тору прибув о. Тер е зі й, який в липні 1926 р. помер від раку.

Монастир з костелом перейшли до радянської влади. У верхньому храмі було влаштовано музей, вхід до якого був можливий лише за квитками. Чудотворна ікона експонувалась тут як художній витвір. В нижньому храмі було встановлено кінозал, де показували також і атеїстичні фільми. Було спалено всі вівтарі та обладнання костелу, збито до цегли ліпнину на стінах, а майно розграбовано.

В перші роки радянської влади ще зберігалась традиція урочистих Святих Служб 16 липня у свято Матері Божої Святого Скапулярію, хоч відправляти їх було зовсім нелегко. Старі бердичівляни описують, як під час таких служб на площі перед кляштором духовий оркестр грав революційні пісні, заглушаючи проповідь та молитви.

На початку війни в 1941 р. в храмовій вежі вибухнув вогонь, який знищив дах та усе в середині костелу. Пожежа тривала кілька днів. Саме тоді І зникла чудотворна ікона.

В часі війни в 1941 - І'ЇЙЗ рр. на території храму знаходився концтабір, в яшму в фашисти розстріляли 960 євреїв.

Декілька десятиліть стояв поневічений храм, смутно дивлячись у води ріки Гнилоп'яті. В 1970 р почалася реставрація монастиря.

В 1989 р віруючі з Бердичева під керівництвом та підтримки місцевих священиків Бернарда та Амброзія Міцкевичів підняли клопотання про повернення костелу. Протягом 17 місяців на подвір'ї перед храмом відправлялися Божі Служби з молитвами про віддання святині віруючим. 15 листопада 1991 р. парафії було передано верхній костел, в якому, незважаючи на зруйнований інтер'єр, 16 листопада було відправлено Євхаристію. 4 грудня після звернення до президента України почалось виселення спортивних секцій з нижнього костелу.

Отець Тобіаш Зажецький: Відновлення храму проводиться з максимальною відповідністю первісному проекту.

Стан храму, який нам повернули був дуже кепським. В подарунок ми отримали будівлю, в якій завдяки сирості нараховувалось 28 видів різних грибків. Пошкоджені, засалені стіни фундаменту, наглухо закриті вікна, брак вентиляції призвели до руйнування цегли та створення клімату парника, що сприяли розвитку різноманітної флори. Відсутність даху протягом майже ЗО р після пожежі 1941 р призвела до того, що верхній костел був просто у жахливому вигляді. Пожежа та негоди пошкодили конструкції та призвели до зміщення стін. В деяких місцях цегляна кладка була пошкоджена сонцем та опадала до глибини 50 см.

В 1992 р ми розпочали капітальний ремонт. Перш за все, були замінені усі вікна у верхньому та нижньому костелах. Для осушення стін ми понизили рівень фунту навколо храму, за допомогою парафіян розчистили підземелля та вентиляційні ходи, з яких було винесено понад тисячу кубометрів грунту.

В нижньому храмі ми зробили освітлення, радіофікацію та опалення, поштукатурили стіни. Деревяну підлогу замінила керамічна плитка, під якою знаходяться вентиляційні канали.

При очищенні костелів було знайдено багато людських кісток, які поховані в братському саркофазі під нижнім храмом.

Також було перекрито верхній костел: дах з оцинкованого заліза ми замінили мідним на суцільних дошках. Зовнішній фасад поштукатурили та пофарбували. На ньому були встановлені скульптури Богородиці Пресвятого Зачаття, св Яна та св Терези, а також барельєф Матері Божої Бердичівської.

Також потрібно було провести укріплення стін та склепінь верхнього костелу, монтаж стяжок куполу. Потім ми розпочали штукатурні роботи, закріпили ліпку. Тепер вже проведено електрику, зроблено радіофікацію. Ще на нас чекають опалення, мармурова підлога та внутрішнє оформлення.

Відновлення храму проводилося і відбувається на основі історичних документів з максимальною відповідністю первісному проекту.
За матеріалами: catholicnews
Погода, Новости, загрузка...