Однак на виїзді з області автобус почав гальмувати і, зрештою, зупинився. Ми простояли у заторі посеред траси більше 3-х годин. З’ясувалось, що в результаті аварії був перекритий дорожньо-транспортний рух. Частина водіїв вирішила випробувати долю і поїхали по зустрічній смузі. Працівники ДАІ не змогли впоратись з регулюванням.

Для столиці затори це звична справа. Однак на трасі – дивина. На нього ніхто не розраховує, тому люди не встигають потрапити на важливі зустрічі, втрачають прибутки, з’являються непередбачені витрати…

«Палки повидавали, а як ними користуватись – не навчили» - лунав діалог обурених водіїв у рації.

«Так вони ж таких і набирають, щоб не думали, а просто виконували накази! Владі не треба, щоб хтось думав…» - погодилась пані Людмила, пасажирка маршрутки.

«Я завтра в обласному ДАІ камня на камні не залишу! Зрівняю з землею! Цього не можна так залишати!» - підтримала її пані Клавдія.

Звісно, кваліфікація співробітників Державтоінспекції залишає бажати кращого, однак не лише вони винні у збільшенні аварійності на київській трасі. Справа у тому, що, готуючись до ЄВРО-2012, влада нарешті вирішила відремонтувати дорогу, що з’єднує нас із Європою. Однак, замість того, щоб заасфальтувати дорогу влітку, коли кращі погодні умови і менший потік транспорту, влада зволікала аж до осені, і тільки потім були виділені кошти і посилено почали будувати. Тому ДАІ і не справляється з аварійністю. Тому на трасі часто утворюються затори.

І проблема не лише в заторах. Мені випала «честь» проїхатись і вже «відремонтованим» шматком дороги. У мене склалось враження, що ми їхали не асфальтованою дорогою, а рельсами. Якість, з дозволу сказати, ремонту залишає бажати кращого.

Та й чи протримається така дорога хоча би до того ж таки «Євро-2012»? Асфальт, покладений під дощами і морозами, швидше за все, зійде разом із весняною відлигою...

«Машини виперлись на зустрічну смугу – на свіжий асфальт. Будем їхать як в Англії!» - констатували по рації. Шкода тільки, що «як в Англії» нам доводиться лише їздити…

І така безгосподарність держави виявляється у всьому – будь то будівництво дороги чи написання шкільної програми. Всюди наші псевдокерівники думають лише про сьогоднішній день, не задумуючись, що їхнє завтра може взагалі й не настати.

Це необхідно змінити як можна швидше. Систему треба відкоркувати!