У ході опитувань, які проводили журналісти та соціологи в останній час, більшість людей висловлювались категорично: «смерть за смерть». Однак в Україні, як і в багатьох інших європейських країнах, смертну кару скасовано. Дванадцять років тому Верховна Рада України остаточно вилучила поняття «смертна кара» з Кримінального кодексу України.

Слід наголосити на тому, що в усіх демократичних суспільствах страта за злочин скасована з гуманістичних міркувань, але не з огляду на волевиявлення громадян тієї чи іншої країни. Судячи з результатів опитування українців, яке проводив Інститут Горшеніна наприкінці минулого року, більше третини наших співгромадян вважають за потрібне відновити цей вид покарання за скоєння тяжких злочинів.

Відповідний законопроект подано на розгляд Верховної Ради України. Він передбачає введення смертної кари як виняткової міри покарання по відношенню до серійних вбивць та насильників.

Народний депутат України від Народної Партії Микола Рудченко, який працює у Комітеті ВРУ з питань правосуддя і свого часу входив до групи розслідування злочинів А.Онопрієнка в Малинському районі Житомирської області та посприяв затриманню серійного вбивці, зазначає:

- Жодна людина, я впевнений, не може залишатись байдужою до того, що сталось з Оксаною Макар. Що, крім смертного покарання, може зупинити цих і подібних їм нелюдів? Хто сьогодні може гарантувати, що вони більше не повторять того, що вчинили з цією дівчиною? Чи інші, зважаючи на безкарність, не робитимуть того ж самого? Тому я переконаний, за такі злочини – смертний вирок.

Безкарна жорстокість призводить до масовості таких проявів у суспільстві. Багато років тому не було на Житомирщині і, мабуть, в усій Україні, жодної людини, яка б не бажала смерті кривавому вбивці Анатолію Онопрієнку. Але через наміри України вступити до Європейського союзу смертний вирок йому був замінений довічним ув’язненням. Він позбавляв життя цілі родини, не зважав на маленьких дітей. Чому цього виродка, який з особливою жорстокістю позбавив більше 50 людей найважливішого – життя, держава має утримувати, забезпечувати його право на певні блага: утримання, харчування, доступ до інформації? – ставить риторичне запитання М. Рудченко.

Микола Миколайович посилається на статистику, яка засвідчує, що після скасування смертної кари за роки незалежності в Україні вбито понад 30 тисяч людей.

Щодо вищеназваного законопроекту, нардеп застерігає і передбачає:

- Рада Європи, безперечно, буде наполягати на недемократичності таких дій. Гадаю, що у ВРУ знайдеться потрібна кількість голосів для відновлення в Україні смертної кари. Безумовно, смертне покарання повинне застосовуватись за умов 100% доведення вини, аби безневинні люди не постраждали.

Коли людина знатиме, що за кривавий злочин їй загрожує смертна кара, задумається над своїми вчинками.