«Якби знала - точно цього не робила б»... «Якби раніше подумала - не помилилась би…». «Якби я стала президентом»…. У нас так багато трапляється «якби». Це наша боязнь, виправдовування себе чи своїх вчинків, або ж наші мрії, це ті миті вразливості й невизначеності, котрі змушують замислитись над тим, що могло б бути, якби…

А що «якби» взагалі не було? Не думаю, що воно заставило б нас раніше прокинутись вранці, аби не запізнитись на роботу, чи стати кимсь.
Українська приказка каже: «Якби ж знав, де впаду, то й соломки підстелив, якби відав про біду, то підготувався б». Вона, як стверджував відомий письменник Остап Вишня, одна з найхарактерніших національних рис українця, риса-мати. «Якби ж знаття, що вона (будівля) впаде, ми б її не сюди, а туди будували,» – писав гуморист у творі «Чухраїнці».

Отож, нам не відомо, що чекає нас у далекому майбутньому, і проста людина це не може передбачити.

Якби люди знали хоча б трішки про свою душу, про події, про ті пастки, що чекають на них, вони б не ускладнювали самі собі життя. І не сушили б потім голови, до кого звернутися за порятунком. І не оббивали б пороги психологів, психотерапевтів, екстрасенсів, знахарок, чаклунок і ворожбитів. Цим самим не створювали б собі ще більше проблем.

Жити сьогоднішнім: впевнено й рішуче. Що, коли перестати так часто думати про «якби», а просто діяти, творити? Більша частина нашого життя вже давно продумана: школа, університет, робота, одруження, діти, внуки, крапка. Просто в кожного інший порядок. І кожен по-своєму живе. Але хтось думає, «якби я добре вчився в школі, я продовжив би навчання в університеті, потім знайшов би роботу, одружився б, мав би дітей та внуків». Крапка. А хтось не міркує, а шукає кращий бік медалі у всьому. Навіть, якщо тримає в руках не медаль, а клубок із десятками шматків ниток, де треба знайти найдовший чи найкоротший, найяскравіший чи найтонший, найдивовижніший чи найпростіший…

Давайте шукати найкраще у житті, бо воно дивовижне, непередбачуване, гірке і солодке, одноманітне і барвисте, часом сумне чи радісне, але цікаве та дається нам лише раз!

Кожна мить, що нею обдаровує нас Бог, є величезним скарбом. То навіщо бігати невпинно у пошуках непевного завтра? Краще жити, мислити - найліпше як тільки можна. Нинішній день скоро стане завтрашнім, а завтра відійде у вічність.

Знаєте, я стільки раз говорила собі «якби», що від цього голова йде обертом. Зараз я його хочу вживати лише в приємних думках та ситуаціях, у мріях чи бажаннях, щоб вони ставали реальністю та спонукали до дій.

«Якби тебе не було у моєму житті - воно б не мало сенсу» - а так ти є і я щаслива!

«Якби я стала президентом...» - ні - цього я не хочу, але помрію хоч.