А я запитую себе, що згадуватимемо ми – молоді та сучасні? Гугл, ютуб, хороший секс, соціальні мережі, ай-педи з ай-подами, дискотеки зі стриптизами, в кращому випадку караоке-бари, розмови за келихами чогось алкогольного, кінотеатри та організовані для нас розваги у День молоді в парках? Не вірю і не повірю. Ми не такі обмежені та примітивні…

Мені – 21. Я думаю, що десь я все-таки «експерт» в молодіжних питань: багато чого знаю не з чуток, а з середини. Думаю, більше 5 років будучи «у темі», можу згадати і вступ в університет і те, як мене колотило під час іспитів, і життя в гуртожитку в кімнаті з чотирма двоповерховими ліжками і тарганами, які під час великого переселення подорожували моїми особистими речами.

Але це ніщо в порівнянні з тим, коли ти повертаєшся з Америки, досконало володіючи мовою і культурою, а в найкращий виш України – все одно вступити не можеш, бо грошей не маєш. Мої таргани і внутрішні переживання ніщо, в порівнянні з ірпінською академію, в якій на кожну контрольну є свій прейскурант.

І навіть нічого страшного, що до 23.00 я кров з носу мала бути в гуртожитку, бо ночувати доводилося б на вулиці. Щомісяця викладати потрійну стипендію лише за кімнату якось не входило в плани, а комусь доводилося.

За цей час я не раз була у пошуку роботи, і мені не раз відмовляли через відсутність досвіду, відсутність знань та впливових друзів. Про солідні компанії я взагалі мовчу.

Це щодо освіти і житла. Не можу не згадати останній випадок, який стосується і медицини. В нашій поліклініці лікар-невролог, я грошей не давала, відправила мене в наш діагностичний робити аналізи, які назначають лише при епілепсії. І це при тому, що в мене просто стрибав тиск (в нашій країні нестабільній, як тиску бути стабільним)?

І до речі щодо діагностичного, благодійно-примусові внески (я все ж пройшла ті аналізи) там мають обов’язковий характер і стабільні ціни. Хоча коли туди телефонуєш в якості журналіста, категорично це заперечують.

Так от, я не хочу когось робити «цапами-відбувайлами»! Винні не в діагностичному, що в країні немає страхової медицини з пільгами для студентів та молоді. І винні не ті, хто доступне житло для молоді може отримати лише завдяки хорошим знайомствам. І вина не викладачів, які беруть хабарі, бо прожити і прогодувати сім’ю на зарплатню у них не виходить. Тут мабуть щось інше…

Так от саме тому мені байдуже, які сьогодні заходи для мене підготувала міська рада. Я звертаюся до наших обранців: «Шановні, нас не потрібно розважати лише під час Дня молоді, нам потрібно аби ви відстоювали наші права протягом року!»