Разом із сотнями житомирян на прощання прийшли і голова облдержадміністрації Сергій Машковський, його заступник Ярослав Лагута, заступник голови обласної ради Руслан Годований та представники міської влади.

Глибока скорбота і печаль об’єднали всіх, хто знав цих чотирьох воїнів. Неоголошена війна втрутилася в їхнє життя і перекреслила всі плани та наміри. Найстаршому військовому було 33 роки, а наймолодшому – лише 20. Їхній подвиг вже увійшов у новітню історію нашої держави.

Сергій Вікторович Порозінський народився 6 вересня 1985 року. Закінчив гірничо-екологічний факультет Житомирського державного технологічного університету. Проходив службу за контрактом у територіальному управлінні прикордонної служби у званні старшини. Був призваний до 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади і 10 лютого загинув у зоні проведення АТО, півроку не доживши до свого 30-річчя і залишивши вдома дружину і маленьку дитину. Поховають героя 15 лютого у Володарську-Волинському.

Микола Олександрович Назарчук народився 1982 року у м. Радомишлі. Мав дружину, виховував двох дочок 8 та 11 років. Героїчно загинув 10 лютого у Донецьку. Герой Микола Назарчук буде похований 15 лютого на батьківщині у Радомишлі.

Андрій Миколайович Ущапівський народився 20 жовтня 1993 року у с. Васьковичі Коростенського району. Закінчив школу, потім Козятинське вище професійно-технічного училище залізничного транспорту. У 2012 році розпочав контрактну службу у 95-й Житомирській окремій аеромобільній бригаді. З травня перебував у зоні АТО. Загинув Андрій, проживши на світі всього-навсього 21 рік. Героя поховають 15 лютого у рідному селі.

Іван Володимирович Рудніцький народився 7 лютого 1995 року у м.Чуднові. Після закінчення школи у квітні 2013 року пішов на військову службу за контрактом. У складі аеромобільної роти 95-ї бригади перебував у зоні АТО. Восени 2014 року був поранений, але після лікування повернувся до виконання бойових завдань. Загинув 10 лютого у районі селища Спартак Ясинуватського району Донецької області. Іванкові тільки виповнилося 20. Вдома залишилися мати і сестра. Поховають героя 15 лютого у рідному Чуднові.

Бойові побратими розповідають, що хлопці загинули раптово від фатального обстрілу, коли йшли в атаку. Їм навіть не встигли надати першої медичної допомоги. Всі бійці були вірними товаришами, добрими і чесними воїнами, готовими прийти на допомогу в будь-який момент.

Вічна слава героям!