Від початку повномасштабного вторгненнчя житомиряни та жителі області щодня допомагали утримувати значущу справу. Про це розповідає пані Тетяна, одна із засновниць організації. Проте, зауважує жінка, наразі все менше містян пропонують свою допомогу.

"Я не знаю, як може не боліти те, що наші хлопці потребують на передовій підтримки... Останнім часом до нас практично не заходять", — констатує волонтерка.

Маскувальні сітки, сплетені власноруч, допомагають бійцям фізично, а смаколики й обереги — морально. Військові вдячні за дитячі малюнки, поробки-обереги, приємні слова...

Свідомість і вдячність підростаючого покоління змушує їх вірити і жити. Як приклад пані Тетяна наводить згуртованість учнів ліцею №21 та вихованців дитячого садочку "Дюймовочка".

Волонтери ж намагаються забезпечити всебічну підтримку українських захисників.

І потреба військових у підтримці зростає.

"Хочу звернутися до людей і попросити не розслаблятися. Маємо часточку вкладати у допомогу військовим — тим, хто береже наш сон. Заходьте. Роботи вистачає", — закликає волонтерка.