Попередження проникнення та розповсюдження на території України регульованих шкідливих організмів, локалізація і ліквідація їх вогнищ, створення системи управління фітосанітарними ризиками, запровадження карантинних режимів, організація захисту рослин при вирощуванні сільськогосподарських культур – є основою успішної реалізації питань щодо фітосанітарної безпеки. При цьому підвищується роль державного контролю за виробництвом та реалізацією насіння і садивного матеріалу. Вимоги до якості насіннєвого та садивного матеріалу потребують особливої уваги адже досвід аграріїв показує, що лише за рахунок сорту можна досягти збільшення урожаю на 20-30 відсотків.

Довідково: Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області створено відповідно до постанови КМУ від 10.09.2014р. № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” та діє на підставі “Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області”, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 25.02.2016р. № 15. В його складі функціонують: управління безпечності харчових продуктів та ветеринарії; управління фітосанітарної безпеки; управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства; управління захисту споживачів; сектор реєстрації сільськогосподарської техніки; сектор контролю за регульованими цінами.

Управління фітосанітарної безпеки складається з п’яти відділів, серед яких питаннями реалізації державної політики у сфері карантину рослин, здійсненням державного контролю у сфері фітосанітарії та фітосанітарних заходів у межах своїх повноважень здійснює відділ карантину рослин.

Нині спеціалістами управління проводиться системна робота щодо реалізації державних заходів, спрямованих на захист рослин, продукції її переробки, сировини, окремих вантажів від карантинних організмів, які відсутні або обмежено розповсюджені на території України. Так на території адміністративних районів та містах Житомирської області фітосанітарний контроль здійснюють державні фітосанітарні інспектори, а також проводять державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері карантину рослин.

На території Житомирської області в 2017 році налічувалось одинадцять карантинних організмів: американський білий метелик; золотиста картопляна нематода; рак картоплі; ризоманія цукрового буряка; пасмо льону; повитиця польова; амброзія полинолиста; вірус кільцевої плямистості тютюну; бактеріальне в’янення кукурудзи (вілт); бура гниль картоплі; західний кукурудзяний жук.

На площах, де були виявлені вогнища регульованих шкідливих організмів, згідно ст.33 ЗУ «Про карантин рослин», розпорядженнями відповідних органів виконавчої влади було запроваджено карантинний режим, а також розроблені та здійснювались заходи по боротьбі з цими об’єктами з метою їх локалізації, ліквідації та недопущення поширення на інші території.

Серед зазначених детально зупинимося на актуальній хворобі, яка до 2012 року була розповсюджена лише в одній області України – Львівській. В умовах Житомирської області ця хвороба була виявлена в 2012 р. в Новоград-Волинському районі Житомирської області на площі 30 га.

Основною причиною збільшення осередків поширення хвороби вважається відсутність стійких сортів льону проти її збудника.
Фахівцями відділу карантину рослин на зараженій території запроваджено карантинний режим, розроблено та впроваджено заходи з локалізації та недопущення поширення хвороби на інші території.

Збудник хвороби є гриб Septoria linicola. Пасмо уражує здебільшого льон олійний, льон довгунець, межеумок та інші види льону. Хворобою уражуються надземні органи рослини. Перші ознаки проявляються у фазі «ялинки» рослин. На сім’ядолях виникають коричневі плями, що швидко розростаються. Незабаром уражені сім’ядолі набувають коричневого забарвлення, вкриваються великою кількістю чорних цяток (плодових тіл гриба), підсихають і обпадають. Згодом уражуються листки. На них виникають різко окреслені округлі коричневі плями із світлим центром. Через декілька днів на ураженій тканині масово утворюються чорні цятки, розташовані концентричними колами. Листки стають суцільно коричневими, скручуються та обпадають.

Особливо помітні ураження рослин на початку цвітіння, коли хвороба проявляється не лише на листках, а й на стеблах у вигляді розпливчастих видовжених або неправильної форми коричневих плям. Плями розростаються уздовж і вшир нерідко до декількох сантиметрів та охоплюють стебло кільцями. Стебло набуває строкатого забарвлення в результаті чергування зеленого і коричневого кольорів. Пізніше плями зливаються і вкривають більшу частину або всю рослину.

Зараження суцвіть хворобою починається з чашолистків. У разі ураження бутонів, квітки не розвиваються і всихають. Уражені молоді недорозвинені коробочки також всихають. За ураження розвинених коробочок хвороба проявляється і на насінні. Нерідко в уражених коробочках формується недорозвинене, щупле насіння. Уражені генеративні органи, так само як і вегетативні, несуть на своїй поверхні масу плодових тіл (чорні цятки). До моменту достигання льону плями стають сірими з бурими краями і безліччю пікнід. За сильного ураження все поле набуває сірого відтінку. У місцях уражень стебло відмирає.

Зустрічається хвороба найчастіше масово, за сприятливих для її розвитку умов може охоплювати все поле. Шкідливість хвороби проявляється у випаданні сходів, що зумовлює зрідженість посівів у вигляді лисин, відмирання стебел, недорозвинення коробочок. Окрім того, погіршується якість волокна, яке стає неміцним і ламким, знижується урожайність насіння та зменшується уміст олії в насінні. Сама назва «пасмо» (у перекладі «спазми», «удар») свідчить про шкідливість хвороби.

Основним джерелом первинного ураження посівів льону є заражене насіння та рештки уражених рослин у ґрунті. У занесенні інфекції в нові райони основну роль відіграє насіння. Хвороба у період вегетації поширюється вітром, краплями дощу, комахами.

З метою запобігання поширення та розвитку хвороби необхідно дотримуватися наступних заходів: не висівати насіння льону на зараженій ділянці раніше ніж через 6–7 років після виявлення; запобігати загущеності посівів; знищувати бур'яни; висівати стійкі сорти; протруювати насіння одним із рекомендованих препаратів; дотримуватися просторової ізоляції між виробничими і насінницькими посівами.

Білявський Ю.А., головний спеціаліст відділу карантину рослин,
кандидат сільсько-господарських наук