Кількість переселенців з Донецької та Луганської областей, які прибувають на Житомирщину, постійно збільшується. У пошуках спокійного життя люди знаходять прихисток у нашій області. Більшість із них проходять реєстрацію в органах соціального захисту населення, завдяки чому отримують тимчасове місце проживання та соціальні виплати.

На ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» працює понад 900 робітників. Більшість чоловіків і жінок незнайомі між собою, але двох працівників, Ігоря Мартіросова та Дмитра Глущенка, на підприємстві знають усі. Чоловіки працюють тут з літа після того, як переїхали до обласного центру з неспокійного Донбасу.
Ігор Мартіросов – психолог за фахом, має дві вищі освіти, цікавиться історією, працював менеджером з персоналу, але спокійний ритм життя його сім’ї в Донецьку порушили обстріли міста. Разом із дружиною та двома маленькими дітьми чоловік майже півроку тому переїхав у Житомир. Хотів знайти роботу за фахом, але в центрі зайнятості йому запропонували влаштуватися оператором станка з програмним управлінням на ДП «Євроголд Індестріз ЛТД». Ігор погодився. Спочатку разом із родиною проживав у готелі «Житомир», а потім знайомі дозволили пожити у своїй квартирі. Новий фах чоловік освоїв швидко, але не полишає наміру професійно займатися психологією.

Ігор Мартіросов розповів: «Обрали Житомир з банальних міркувань. Просто сподіваємося, що бойовики не просунуться так далеко. Але в Донецьку залишилися батьки та родичі. Моя 5-річна донька боїться салютів і, коли їх чує, одразу лягає на підлогу. Нам дуже допомогли у департаменті праці та соціального захисту Житомирської облдержадміністрації. Мою родину зустріли на вокзалі, а потім надавали консультації в оформленні документів. Постійно відчуваємо підтримку і від простих громадян та волонтерів. Навіть не очікували, що тут живуть такі чуйні та добрі люди. Моя старша донька не раз була на новорічних святах і навіть запитувала, коли ми втретє підемо на зустріч із Дідом Морозом».
Попри допомогу з боку держави та волонтерів Ігор Мартіросов все ж заробляє на життя самостійно. Чоловік наголосив: «Не звик чекати, що хтось прийде і вирішить всі мої проблеми. Зараз працюю і можу купити доньці нову ляльку, зробити подарунок дружині і принести додому продукти для смачної вечері. Сам відповідаю за свою сім’ю і її добробут».

Дмитро Глущенко разом із дружиною приїхав до обласного центру з міста Кіровська Луганської області. Вдома він працював експедитором, а із серпня в Житомирі став пакувальником. Дмитра запросив приїхати в місто дядько, але чоловік зараз знімає квартиру. Розповідає, що намагається дистанціюватися від політики. Має багато родичів і друзів на Житомирщині, але як тільки на Донбасі стане спокійно, він має намір повернутися додому.
На підприємстві переселенців прийняли у дружній колектив, їм допомогли освоїти нові спеціальності та добре ставляться до чоловіків, які сумлінно й відповідально виконують свою роботу.

Досвід Ігоря Мартіросова та Дмитра Глущенка свідчить про те, що навіть в іншій області, за сотні кілометрів від рідного дому, можна самостійно влаштувати своє життя, не чекаючи допомоги від держави чи волонтерів.