Останні тенденції українсько-російських відносин (українська політична криза, від’єднання Криму, російська агресія на українському Сході) примножують напругу в економічному співробітництві. Події кінця 2013 – 2014 рр. стали переламним моментом в історії українсько-російських взаємин і ознаменували новий етап у становленні міжнародної суб’єктності України на світовій арені.

На Житомирщині підприємства значно скоротили експорт своєї продукції до Російської Федерації.

Наприклад, ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» - виробник високоефективного теплообмінного обладнання, апаратів повітряного охолодження, кульових кранів та іншого обладнання. Експорт продукції до Російської Федерації складав до 50% у загальних обсягах реалізації. Нині експорт до Росії зменшився до 5%. Підприємство розширило географію експорту до Фінляндії та Словаччини.

ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» у м. Житомирі раніше невелику частку своєї продукції експортувало російським споживачам. Протягом цього року замовлень та поставок до Росії не було. Підприємство експортує виготовлену продукцію: тканину з хімічних волокон, пакувальні мішки та пакети, брезенти, навіси та тенти до Швеції, Німеччини та Польщі.

ТОВ «Вівад-09», що у Романівському районі, експортер дубової паркетної дошки, співпрацю із споживачами Російської Федерації припинили, хоча ще у недалекому 2013 році експорт до Росії складав біля 14%. Свою продукцію експортують до Польщі, Румунії, Австрії, Німеччини, Бельгії, Швейцарії, Естонії, Туреччини.

У зв’язку із обмеженням експортних поставок харчової продукції до Росії, з метою збереження та нарощення обсягів виробництва підприємств харчової і переробної промисловості області, географія експорту продовольства на Житомирщині постійно розширюється і на сьогоднішній день включає в себе 34 країни світу, серед яких США, Канада, країни Європи, Африки, Близького і області. Вперше розпочали експорт продукції до Польщі, ОАЕ, Ірану та Мавританії.

Скорочення співпраці з Росією має позитивний ефект. Україна зробила вибір на користь європейських цінностей. Цей шлях вимагає реального перезавантаження державних інститутів, економіки, соціальної сфери і введення нових правил гри. Виконанню цих завдань може сприяти мінімізація співпраці з російськими державними монополіями.