Підсумки опитування засвідчили, що майже дві третини домогосподарств області мали достатньо доходів для задоволення своїх потреб. Разом з цим кожне сьоме домогосподарство мало можливість робити заощадження і доходів їм було достатньо.

Натомість кожне п’яте домогосподарство постійно відмовляло собі в найнеобхіднішому, крім харчування.

Не вдалося через низький рівень доходів забезпечити себе достатнім харчуванням двом тисячам домогосподарств, або 0,4% їх загальної кількості.
У ході опитування було запропоновано визначити, яка сума грошей у розрахунку на одну особу необхідна на місяць, щоб не відчувати себе бідними, що є своєрідним підходом до визначення суб’єктивної межі бідності.

Більшість домогосподарств Житомирщини, або 52%, вибрали дохід у розмірі понад 2700 грн. Наступним за ступенем поширення був дохід у розмірі 1900–2300 грн., який зазначило кожне п’яте домогосподарство області. На третьому місці виявився дохід у сумі 1300–1500 грн., який вказало кожне десяте домогосподарство.

Для дослідження критеріїв визначення середнього класу як основи стабільного розвитку суспільства домогосподарства оцінили розмір середньодушового грошового доходу на місяць, який, за їх думкою, відповідає майновому становищу середнього класу.
Половина домогосподарств області вказала дохід у розмірі понад

5 тис.грн. Кожне п’яте домогосподарство області віддало перевагу сумі від 4,5 до 5 тис.грн. Разом з цим майже 23 тисячі домогосподарств або 5% їх загальної чисельності вказали суму до 2 тис.грн.

Для дослідження питань суб’єктивної бідності та соціальної самоідентифікації домогосподарствам було запропоновано визначити, до якого класу за оцінкою матеріального добробуту вони себе відносять.

Половина домогосподарств області вважають, що вони бідні, і лише 0,5% назвали себе представниками середнього класу. Жодне з домогосподарств Житомирщини не оцінило своє матеріальне становище як заможне. Всі інші домогосподарства віднесли себе до небідних, але ще не представників середнього класу.