Місцем освячення води та хрещенського купання стала водойма у селищі Пряжів. Мороз та заметіль – такою і повинна бути погода на Водохреще.
І вона не злякала щирих віруючих, котрі приїхали до Пряжіва. Тут, на озері, вже третій рік, як отець Демитрій впровадив традицію збиратися і купатися на свято.

Отець Демитрій, настоятель церкви Св. Кирила та Мефодія: "…Віра без діл - мертва. Це, що ми будемо робити, це діло віри. Тому, що пояснити якимось іншим чином те, що ми зараз робимо не можна. Хтось буде крутить біля виска…, але коли людина вірить і каже: «Господи прийми мою душу і плоть тут, на землі, у цю воду Йорданську», то дай Бог, що б і в Царство Небесне всі попали також чистими, добрими, освяченими. "
Зібрання стало гарною нагодою для відзначення козаками своїх побратимів грамотами Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» за значний особистий внесок у відродження козацького руху на Житомирщині. Після офіціозу отець Демитрій освятив річище та перший пірнув у крижану воду. За священиком послідували віряни.

Василь - Скільки років купаєтесь? – Перший. – А чому вирішили саме цього року розпочати? – Четвертий десяток років розбив – потрібно пробувати.)
- Кого чекаєте із запливу? – Чоловіка. – Не боїтеся за нього? – Та він вже не перший рік. Та он він йде!
Козаки теж не залишилися осторонь і безстрашно пірнали в ополонку.

Ярослав Возний, отаман Житомирського округу Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке»: "Виховання молоді має йти через духовність. А у свято, яку ми сьогодні відзначаємо ми не лищ\ше змиваємо свої гріхи, ми показуємо, що здоровий спосіб життя це нормально…"
Віктор Камлук, козак: "Як сказав наш батюшка, віра без дій, це – не віра. Тому такими акціями ми показуємо, що ми віримо в Бога і нашу Православну Церкву..."

Олександр: "Всім рекомендую очистити не лише тіло, а й душу."
З-поміж купальників чимало й жінок.

Ірина: "Вийшов – прилив енергії до тіла. Правда Наталка?!"

Враженнями від купання люди ділилися збираючись у теплі кола.