У Житомирі презентовано книгу колишнього заступника генерального прокурора України Миколи Обіхода «Изолгавшаяся. Прокуроры США и Украины против тандема Лазаренко - Тимошенко»

Нещодавно світ побачила книга «Изолгавшаяся. Прокурори США та України проти тандема Лазаренко - Тимошенко» під авторством генерал-лейтенанта юстиції Микола Обіхода, який на початку 90-х працював слідчим з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, потім - начальником слідчого відділу, начальником головного управління із розслідування особливо важливих справ, заступником генерального прокурора України. 4 жовтня цього року Микола Обіход приїхав до Житомира, аби особисто презентувати книгу житомирянам.

Свого часу йому разом із колегами із Головного управління із розслідування особливо важливих справ довелося відкривати кримінальні справи на двох колишніх прем’єр-міністрів України: Павла Лазаренка та Юлію Тимошенко, яка починала свою бізнесову та політичну кар’єру як вірна подруга та соратниця Павла Івановича, розслідувати ці справи та доводити їх до судового провадження.

У Миколи Сергійовича на деякі факти, пов’язані з цією справою, своя точка зору, яку він ніколи не приховував. Свою позицію він неодноразово висловлював на сторінках інтернет-видань та друкованої преси, зараз вирішив об’єднати ці думки, твердження, висновки в одну книгу, яку і презентує нині у різних куточках України.

«Надто багато міфів, небилиць, вигадок, реальних та нереальних оповідок створено навколо справ Лазаренка-Тимошенко, загалом - навколо їхньої діяльності, – говорить Микола Обіход. - Але ж повинен хтось із тих, хто володіє інформацією, розказати правду? І я вважаю це своїм обов’язком, оскільки ще з 90-х років, мені довелося бути біля витоків кримінальних справ Лазаренка-Тимошенко, і я прекрасно знаю, що відбувалося в ті часи з цими людьми. Саме мені довелося організовувати розслідування кримінальних справ впродовж кількох років – з 1997-го, коли почалася справа по Лазаренку, і до 2002-го року, спостерігаючи, як багато навколо цих кримінальних справ закручується на брехні, яка насамперед йде від того про кого і написана книга. Вони намагаються під завісою політики приховати правду. У зібраних статтях показано справжні обличчя цих людей».

Враховуючи те, що з 1994 по 2002 роки Микола Обхід був керівником підрозділу Генеральної прокуратури із розслідування особливо важливих справ, і саме на цей період припали так звані старі справи Тимошенко-Лазаренка, автор запевняє, що інформація в книзі достатньо об’єктивна, аргументована і тримається на документальній базі.

«Я зустрічаю інколи в коментарях, чого це він раптом «вискочив», - говорить автор, - де він був раніше? Але в мене відповідь коротка: я розплутував ці справи, а не ховався десь в кущах, арештовував, приймав рішення, і писав про це, починаючи з 2009 року».

Інформація в цій книзі достатньо об’єктивна, аргументована і тримається на документальній базі
Павло Лазаренко на початку 1997-го року і до липня того ж року був прем’єр-міністром України. У січні 1997-го Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом розкрадання державних коштів в дніпропетровському радгоспі „Науковий”. Зі слів автора, механізм був простий: гроші розкрадалися через закупівлю племінної худоби в Голландії. Микола Обіход розповідає, що суми для цього виділялися значно більші, ніж реально витрачались, а різниця осідала на окремих рахунках. Коли почалося розслідування, то несподівано з’явилися таємні рахунки у Швейцарії, куди ці гроші і надходили, а коли пройшлися ланцюгом перерахувань, то за цими рахунками виявили ще й інші.

«Лазаренко бив себе в груди, заявляв, що ніяких рахунків у нього за кордоном немає, що все це політика, переслідування з боку злочинної влади, - говорить автор книги.

По ходу цієї справи виявилася низка особистих закодованих рахунків Лазаренка у швейцарських банках. Згодом з’ясували, що власниками цієї структури є Юлія Тимошенко та її чоловік Олександр Тимошенко. Було встановлено, що на рахунки Лазаренка від цієї компанії через посередницькі структури надійшло понад 86 млн. доларів.

«За кілька років нам удалося заарештувати кошти в різних країнах. Якщо конкретно – близько 280 млн доларів, які на даний час арештовані, - говорить Микола Обіход. - Вже після нас вони були ще раз арештовані органами американської юстиції. Щодо цих грошей продовжується процес в американському федеральному суді. Уряд США вимагає конфіскувати арештовані 280 млн доларів, що містяться на особистих і контрольованих Лазаренком рахунках».

Про все це та інше йдеться у книзі Миколи Сергійовича, де матеріали підтвердженні відповідними документами. Також тут дані відповіді на такі питання як: Чи повернуться гроші Лазаренка до України?, Над чим працює Павло Лазаренко у тюрмі?, Хто і де відповість за ці взятки? А також: «Американська правда про гроші Лазаренка і джерела їх отримання» та «Тайне завжди стає відомим».

Справа Тимошенко, або що приховують протоколи
2001 року Юлії Тимошенко було висунуто звинувачення в підробленні офіційних документів та несплаті податку з особистих доходів. Це теж досить відомий з преси епізод, коли в московському Інкомбанку було відкрито картковий рахунок корпорації „Сомоллі Ентерпрайзес Лімітед”, на який було переказано для Тимошенко близько 1 млн доларів. За словами автора книги, вона використовувала їх в особистих потребах, документально було визначено, в яких магазинах які товари вона купувала, а там предмети особистого вжитку, розкоші, одяг тощо. Оплата йшла з карткового рахунку. Цей епізод кваліфікувався як несплата податку з особистих доходів.

«Отаких п’ять напрямків, за якими у 2001 році Юлії Тимошенко було пред’явлено обвинувачення, – продовжує Микола Обіход. - 2005 року, коли вже відбулася зміна влади, буквально за два дні до того, як Тимошенко була призначена прем”єр-міністром, чинний на той час Генеральний прокурор Святослав Піскун разом з підлеглими закрили справу про хабарі, а ще через певний час щодо всіх інших епізодів.

«Я тоді вже кілька років не працював у прокуратурі, пішов звідти 2002 року, того ж дня, коли було призначено Генеральним прокурором Піскуна, тобто, я не мав уже відношення до розслідування цієї справи. Звичайно, спостерігав за пресою, знав і з інших джерел, що там відбувається. А відбувалося, на жаль, повне неподобство, розповідає Микола Обіход.

Закрита справа проти Юлії Тимошенко – брудна пляма на репутації Генпрокуратури
19 листопада 2005 року Юлія Володимирівна провела гучну прес-конференцію, де, розмахуючи аркушами паперу, повідомила, що нарешті сталося. Через 10 років Верховний Суд України на засіданні двох колегій – Судової палати у кримінальних справах і Військова колегія, у присутності 46 суддів ухвалив рішення про те, що всі переслідування щодо неї були незаконними.

Верховний Суд в цих рішеннях розглядав клопотання адвоката Тимошенко Швеця, який просив скасувати попередні рішення Верховного суду. Розглядаючи це клопотання, Верховний суд дійшов висновку, і написав про це в тексті, що предмету розгляду немає, оскільки генеральний прокурор Святослав Піскун справу закрив, а тому рішення, про які йдеться в клопотанні, стали „юридично незначимі”.

«Сторона ж Тимошенко подала це так, наче Верховний суд розглядав справу по суті і визнав відсутність складу злочину та виправдав Юлію Тимошенко, закривши її справи. Хоча це повна брехня», - говорить Микола Обіход.

«Юлія Володимирівна Тимошенко обґрунтовано притягається до кримінальної відповідальності, це я можу сказати напевно. І якщо Європа каже, що це не так, то, вибачте, я знаю краще. У моїй книзі містяться факти та документи, які на пряму підтверджують її склад злочину», – наголошує автор книги.

У передслові книги написано, що вона присвячується одному, але дуже показовому етапу в житті її героїв. Вона не презентує на всю повноту захвату життя та діяльності дніпропетровського тандему. У планах автора на майбутнє – продовження вивчення цієї брудної діяльності.