У рамках виборчого законодавства ще 8 жовтня 2012 року після рішення Київського апеляційного адміністративного суду набрала юридичної сили Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання звинувачень кандидатом у народні депутати у загальнодержавному окрузі Сергієм Пашинським на адресу кандидата у народні депутати у 67 одномандатному окрузі Віктора Развадовського протиправними, завідомо недостовірними та такими, що носять наклепницький характер.

Однак у ході минулорічної виборчої кампанії з метою маніпулювання свідомістю виборців відвертий наклеп С.Пашинського щодо передвиборчої агітації В.Развадовського підхопили та підступно поширювали так звані "великі юристи" та "успішні бізнесмени", а нині ще й високопосадові владні чиновники.
І ось, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2013 року, набрало законної сили і оскарженню не підлягає рішення Апеляційного суду м.Києва від 11 липня 2013 року, яким звинувачення С.Пашинського не лише визнано недостовірними та такими, що ганьблять честь і гідність В.Развадовського, а й зобов'язано автора брудних пліток та політичну силу, яку він представляє, спростувати недостовірну інформацію.

Крім цього, суд постановив стягнути на користь позапартійного В.Развадовського з відповідача за завдану моральну шкоду 5 тис. грн. та судові витрати. У телефонній розмові переможець 67 Чуднівського мажоритарного виборчого округу повідомив як розпорядиться даними грошима: "Усі кошти, після їх отримання, я негайно передам на потреби будинку-інтернату для пристарілих людей у с.Камінь Романівського району".

Як би пророчі слова відомого французького філософа-просвітника 18 сторіччя Жан-Жака Руссо про те, "що проти усього можна вистояти, але не проти доброти" були відомі політичним опонентам народного обранця В. Развадовського, вони, найпевніше, не тільки би були перебірливішими до методів ведення передвиборчих змагань, а й життя прожили дещо по іншому. Відтак проблемами людей такі публічні діячі переймалися б щомиті, як В.Развадовський. І не словесно - а практично, як він. Тоді б не було потреби безрезультатно, як засвідчує життя, претендувати на довіру співвітчизників за допомогою обману.