Про це екс-генпрокурор повідомив в інтерв’ю «ЛІГАБізнесІнформ». «Після закінчення виборчої кампанії восени 2012 року я був трохи розчарований, – поскаржився виданню Святослав Піскун. – Такого грубого порушення законів і прав виборців, цинічного підкупу та фальсифікації виборів я ще в житті не зустрічав… Хотілося змінити картинку, помандрувати, подивитися на світ, побачитися зі старими друзями».

Нагадаємо: у 2012 році Піскун балотувався по виборчому округу № 63 (Бердичів і Бердичівський район), де запам’ятався місцевим мешканцям здебільшого слоганом «Рожеве Слоненя загляне у кожен двір» – на честь персонажа дитячої книжки, з яким екс-генпрокурор гастролював по бердичівських дворах, влаштовуючи свята для малюків. На жаль, слоненя виявилося далеко не Буцефалом, і тріумфально в’їхати на ньому до парламенту не вийшло – на виборах Піскун отримав лише 8,25 % голосів. Саме після цього провалу розчарований, наче Чайльд Гарольд, Піскун вирішив змінити місце проживання та виїхав до Франції.

Зрозуміло, що не тільки душевна травма змусила колишнього генпрокурора податися світ за очі. Втративши надію на рятівний нардепівський мандат, Святослав Піскун почав небезпідставно підозрювати, що дуже скоро в нього можуть початися проблеми по кримінальній лінії. «Деякі посадовці почали заявляти, якщо Юлії Тимошенко винесуть вирок у справі ЄЕСУ, це торкнеться і Піскуна. Бо, перебуваючи на посаді генпрокурора, Піскун згодився на закриття цієї кримінальної справи. Чого мені було чекати в Україні?.. – риторично спитався у своєму інтерв’ю Піскун. – Не лише Пшонка, але й інші посадовці високого рангу в розмовах зі мною намагалися залякати мене, стверджуючи, якщо Тимошенко засудять, у мене будуть проблеми аж до порушення кримінальної справи. Тоді я вирішив, що краще не дратувати «українське правосуддя» своєю присутністю».

Рішення, що й казати, мудре. Хоча якби Пшонка і Ко дійсно бажали дістати Піскуна, вони зробили б це хоч на Французькій Рив’єрі. Однак береженого Бог береже. Тож екс-генпрокурор і досі відсиджується у добровільній еміграції, наче Ленін у Розливі, – тільки що курінь розкішніший, бо статки дозволяють. Однак обіцяє повернутися – коли знову замаячить надія на депутатський мандат з імунітетом, але не раніше. «Поки що ні, – відповів Піскун на запитання кореспондента ЛІГАБізнесІнформ, коли планує повернення на батьківщину. – Може, ближче до 2017 року, до виборів. Буду балотуватися».

Утім, незважаючи на очікувані репресії та «порушення законів і прав», зв’язок із нинішньою владою Піскун утрачати не хоче. Принаймні намагається його налаштувати, причому в досить оригінальний спосіб – через Чорнобиль. Як повідомив Піскун, зараз він із «деякими вихідцями з України, депутатами Європарламенту, сенаторами США» збирається організувати фонд із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. «Після того як фонд буде створений, ми хочемо за підтримки уряду України звернутися до ООН, Світового банку за допомогою – зібрати на ліквідацію наслідків чорнобильської аварії п’ять мільярдів доларів: на новий саркофаг, на лікування хворих, на дезактивацію території та води, реабілітацію постраждалих, – пояснив Піскун. – Мені здається, що цей проект отримає велику підтримку з боку влади та президента».

Отже, пропозиція прозвучала. Піскун допомагає «владі та президенту» вициганити у Світового банку п’ять мільярдів і водночас скромно натякає на бажання балотуватися у 2017 році. Звісно, участь у парламентських виборах можлива лише за умови, що учасника не запроторять до буцегарні за якісь вигадані чи реальні гріхи. Вочевидь, у виправдання Тимошенко реаліст Піскун не вірить, тому і небезпідставно побоюється, що євроінтеграція євроінтеграцією, а «невгодне» рішення йому ще пригадають. Тож є сенс пообіцяти владі золоті гори, щоб вона як мінімум залишила його у спокої, а як максимум – чим чорт не жартує, допомогла отримати депутатський імунітет. Звісно, після подій із Марковим і його товаришами по нещастю стало зрозуміло, що мандат у наші часи теж штука ненадійна – як надали, так і назад заберуть. Але краще вже такий мандат, аніж нічого. До того ж, якщо Янукович «клюне» на піскунівські прожекти, можна буде потім виторгувати собі щось надійніше. Звісно, вірогідність невелика: надто вже фантастична ідея, що із «заграниці» можна знову щось витягнути на Чорнобиль (скільки вже тягнули, а саркофаг і нині там). Але, вочевидь, сам Піскун вважає, що спробувати варто: а що ще робити, не сидіти ж під дамокловим Пшонкою довіку? Тож спроба домовитися зроблена. Тепер залишилося чекати відповіді.