Це вже другий такий захід, що його підготувала і провела обласна наукова медична бібліотека для студентів медичних навчальних закладів.

«Ангели серед війни» - так називають медичних працівників у зоні АТО. Вони зовсім не схожі на класичні біблійні персонажі, однак викликають до себе повагу, любов та навіть благоговіння своєю невтомною, жертовною роботою у зоні бойових дій:

Ні, не білі в цих янголів шати -
Камуфляж та на крилах броня,
Лікарі українські, солдати -
На війні оборонці життя.

Сили й мужності їм не займати -
Переборюють смерть і страждання,
Щоб побачила сина знов мати,
Часто тільки на них сподівання.

Зліва міни і «Гради» праворуч -
З нами в очі дивились ви смерті…
І ми знали – якщо лікар поруч -
Просто так не дадуть нам померти.

Цим віршем, який один з воїнів АТО присвятив медичним працівникам, розпочалася зустріч студентів-фармацевтів з лікарями та медичними сестрами, які надавали допомогу нашим воїнам під час проведення антитерористичної операції на сході України.

Декотрі з них, як, наприклад, лікар Житомирського військового шпиталю, підполковник медичної служби В’ячеслав Анатолійович Виговський, вже вдруге виїжджають до зони АТО, інші учасники вечора, цивільні лікарі М.П.Морозько, В.Н.Опанасюк, О.В.Шубін – знаходилися там у найбільш гарячу пору - 2014 – 2015 рр.
Завжди, коли починаються бойові дії, військові медики першими стають на двобій зі смертю.
Мало хто з присутніх знав про те, як упорядкована медична служба у зоні бойових дій, але це дуже важливо для того, щоб уявити, яку роботу і в яких умовах виконують медичні працівники на війні. Після розповіді В’ячеслава Анатолійовича, присутні вже мали уявлення про це, а також із задоволенням почули, як змінилося на краще становище в зоні АТО з постачанням усього необхідного для лікування та евакуації поранених .
Гостею заходу була також старший сержант, операційна медична сестра Житомирського військового шпиталю Світлана Геннадіївна Комарова.
На долю цієї симпатичної, мужньої жінки випали в зоні АТО неабиякі випробування – під час наступу супротивника літом 2014 року вона з лікарем Виговським і ще однією медсестрою опинилася у глибокому тилу сепаратистів. Без зв’язку зі своїми, без їжі, без води та під постійною небезпекою потрапити у полон. Тільки на третю добу медиків вивела через блокпости група українських розвідників.
Перше запитання, яке спадає на думку, коли дивишся на цю невеличку усміхнену і молоду жінку – чи не страшно було на війні? Світлана Геннадіївна, не вагаючись, відповідає: «Про це не встигаєш подумати, перед тобою поранений – треба працювати».
Взагалі всі виступаючі розповідали про свій бойовий шлях саме так, без пафосу – «робота така».
Віктор Миколайович Опанасюк – анестезист обласного перинатального центру, отримав призивну повістку до 30-ї окремої механізованої бригади вже через 2 тижні після початку АТО. Через 5 місяців перебування в зоні бойових дій отримав поранення. Оцінкою роботи Віктора Миколайовича в зоні АТО став орден «За мужність» 3-го ступеня.
Віктор Миколайович розповів студентам про свій бойовий шлях, про те, як з плином часу змінювався характер бойових зіткнень і про ті умови, в яких доводилося працювати медичним працівникам під час бойових дій.

Затамувавши подих, слухали студенти лікаря – анестезіолога житомирської центральної дитячої міської лікарні Максима Петровича Морозька.
Своєю розповіддю він знайшов шлях до серця кожного з присутніх, зумів передати відчуття людини, яка вперше опинилася у зоні бойових дій не як сторонній спостерігач, а саме як лікар. «Роби, що потрібно – і нехай буде, що буде» - ось кредо лікаря Морозька на війні.

Ще один з гостей вечора - Олег Володимирович Шубін, хірург центральної міської лікарні №1 м.Житомира надав велику кількість знімків свого військового життя. Він розповів про свій бойовий шлях, прокоментувавши фотографії. А пов’язаний цей шлях зі славетною 95-ю окремою аеромобільною штурмовою бригадою. Як на хірурга, на лікаря Шубіна у польових умовах випала найскладніша частина роботи.

Хоча лікарі Виговський, Морозько, Шубін за мужність та самовіддану роботу в зоні бойових дій нагороджені орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, ніхто з них не вважає себе героєм. Справжніми героями вони називають наших військовослужбовців.

Студенти та викладачі фармацевтичного коледжу доклали багато зусиль, щоб захід пройшов з успіхом, щоб медичні працівники – учасники бойових дій відчули шану та повагу до себе. Для кожного з них студентами коледжу, хлопці і дівчата виконували патріотичні і ліричні пісні.

Директор ЖБФК Євген Володимирович Хомік висловив глибоку подяку всім учасникам заходу, підкресливши важливість таких зустрічей для патріотичного виховання студентства. Самі студенти, стоячи, оплесками зустрічали та проводжали своїх гостей.