«Краса тут – справжня… І люди теж… справжні».

Саме так висловили своє захоплення науковці з Франції, які в ході реалізації проекту Європейського Союзу побували у Поліському природному заповіднику, що на півночі Житомирщини.

Унікальні природні ландшафти, неповторні краєвиди, щирі та колоритні поліщуки зачепили європейців за живе і ті на прощання застерігали, щоб в епоху глобалізації та урбанізації вони зберегли свою первозданну природу та не розгубили своєї щирості.

Поліський природний заповідник є першим заповідником, створеним на території Українського Полісся.

Розташований у межиріччі Уборті та Болотниці, він займає площу понад 20 тисяч гектарів. Природа цього краю неповторна і дика. Серед безкраїх лісів та боліт тут височать піщані горби та велетенські кам'яні брили, часто цілими групами, вкриті мохом. В низинах поширені торфовища, де шар торфу може досягати 5 метрів завтовшки.

В заповіднику охороняються реліктові види, які збереглися з льодовикового періоду. 51 вид хребетних тварин та 21 вид комах, 30 видів вищих судинних рослин, два види мохів та 4 види водоростей занесено до Червоної книги України.

- Значна віддаленість від густозаселеного регіону (відстань до районного центу – 70 км), нерозвинена шляхова мережа та вкрай заболочена місцевість і як наслідок досить низький рівень непокоєння – це ті фактори, які сприяють збереженню на цій території вкрай цінних компонентів природних екосистем, - ділиться директор заповідника Сергій Жила. - Тут зосереджена значна кількість рідкісних представників тваринного та рослинного світу. В той же час, активна діяльність людини в зоні розташування заповідника внесла глибокі порушення в природні екокомплекси заповідника. Зараз ці порушення стають все більш відчутними через глобальні зміни клімату. Досить гостро стоїть в заповіднику і протипожежне питання. В загальній практиці заповідники повинні існувати без втручання людини, але територія Поліського цьому критерію не відповідає. Адже старі соснові ліси та сфагнові болота вкрай вразливі до поширення вогню. Крім того, масштабні роботи з осушувальної меліорації, проведені в зоні Поліського заповідника, зумовили порушення гідрологічного режиму річок та зниження рівня ґрунтових вод, що призвело до зниження стійкості екосистем до стихійних явищ.

Вивчення цих проблем та пошуки шляхів їх вирішення на сьогодні є одним із ключових завдань науковців Поліського заповідника – підсумовує Сергій Миколайович.

За роки, впродовж яких заповідник очолює Сергій Жила, а це понад 13 років, заповідник перетворився в об’єкт, який представляє значний інтерес в ландшафтному та історико-культурному плані.

- Однак, всі просвітницькі заходи, - зауважує директор, - в першу чергу мають відповідати стратегії збереження біорізноманіття і етнокультурної спадщини.

На заповідній території відвідувачі можуть прогулятись по екостежці протяжністю 8 км. Екотури ж проводяться поза межами заповідника, тут до уваги відвідувачів музей природи, музей під відкритим небом «Древлянське село», який включає в себе музей каменів, водяний млин, язичницьке святилище, музей «Сільська садиба» та ряд інших об’єктів.

Відвідавши такі місця, людина має можливість не лише відпочити, а й ознайомитися з історією та культурою даного краю, адже саме тут добре збереглося звичаєве право та система сакральних природних об’єктів (окремі святі камені, святі джерела-криниці, старі дуби, лисі гори, святі урочища).